Порушення, яке було допущено організатором проведення розіграшу з ознаками лотереї, призводить до застосування відповідних санкцій, -- суд.

Государственная налоговая служба сообщает, что судом поддержана позиция контролирующего органа относительно правомерности принятого Комиссией по регулированию азартных игр и лотерей решения учесть в дальнейшей деятельности установленные факты нарушений ответчиком требований пункта 2 части 1, части 3 статьи 15 и части 1 статьи 24 Закона Украины "О государственном регулирование деятельности по организации и проведению азартных игр".

Здійснення податковим органом своїх повноважень, визначених підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, включає його право звертатися до суду з метою накладення санкцій, що стосуються заборони організації та проведення азартних ігор на території України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про державні лотереї в Україні" від 06.09.2012 № 5204-VI (далі - Закон № 5204-VI), встановлено, що принцип державної монополії на організацію лотерей полягає в забороні проведення на території України будь-яких лотерей, окрім державних. Ці державні лотереї можуть проводитися лише операторами, які отримали відповідне право згідно з порядком, визначеним цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 5204-VI, суб'єкти, які організовують або проводять на території України ігри, що відповідають визначенню лотереї, але не мають статусу оператора державних лотерей, підпадають під фінансові санкції. Ці санкції включають штраф у розмірі шістнадцяти тисяч мінімальних заробітних плат, конфіскацію грального обладнання, а також перерахування прибутку від таких ігор до Державного бюджету України.

З огляду на наведене, на думку колегії суддів, основною характеристикою "лотереї" є наявність плати за участь. Водночас, як справедливо зазначив суд першої інстанції, метод прийняття грошей для участі в грі не є вирішальним для визначення того, що проведена гра є лотереєю.

На думку колегії суддів, сума депозиту не менше як 400 грн фактично дорівнює 1 лотерейному квитку і саме такий квиток надає право на одержання призу учаснику розіграшу (гри), а умовами проведення розіграшу не передбачено, що сума, внесена на депозит, не є платою за участь в розіграші.

Слід також врахувати й те, що відсутні ознаки "безоплатності" проведення відповідачем відповідного розіграшу, оскільки в будь-якому випадку умови його проведення передбачають внесення учасником грошових коштів та отримання ним відповідного лотерейного квитка незважаючи на подальший рух вказаних коштів на рахунку гравця.

Отже, факт оплати за участь у розіграші учасником підтверджується умовами цього розіграшу. На основі цього можна зробити висновок, що відповідач провів розіграш, який відповідає ознакам лотереї, а саме: 1) гра була масовою; 2) передбачала призовий фонд для учасників; 3) перемога мала випадковий характер; 4) територія проведення гри виходила за межі однієї будівлі; 5) участь у розіграші була платною, тобто учасники вносили гроші та отримували лотерейний квиток. Фактично, відповідач реалізовував "лотерейні квитки" за депозит у розмірі 400 грн за один квиток, що є проведенням лотереї без відповідної ліцензії. Це є підставою для застосування фінансових санкцій.

Порушення, яке допустив відповідач (організація гри чи розіграшу, що має риси лотереї), підпадає під склад правопорушення, передбачений частиною 2 статті 14 Закону №5204-VI, що тягне за собою застосування відповідних санкцій.

Отже, рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 320/4809/23 апеляційну скаргу відповідача не було задоволено; постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року залишено в силі.